bgzychbg0

с. Яблунівка

Є в Прилуцькому районі велике село з такою поетичною назвою як Яблунівка. І на думку приходять яблуневі квітучі сади. Аж не віриться, що спочатку був хутір Жуків, який заснував козак Іван Жук. І мав той Жук дружину Ганну, яка родом була з села Кононівка на Полтавщині. Так причарувала Івана кононівська красуня, що посадив він на честь милої яблуню, та й назвав село Яблунівкою.

Разом з Іваном Жуком на берег річки Рудки прибуло кілька десятків козаків із сім'ями. Це були перші поселенці яблунівських земель. У 1654 - 1781 роках Яблунівка входила до складу полкової сотні Прилуцького полку. Належала вона Прилуцькому полковнику Д. Горленку, потім гетьман Скоропадський у 1709 р. перевів село на свою особу.

З 1935 до 1959 року Яблунівка була районним центром. В роки війни 1941 - 1945 рр. в селі діяв партизанський загін на чолі із І. Стеценком. 510 яблунівчан захищали Вітчизну від фашистів.

Свято бережуть яблунівчани пам'ятку 1-ї половини XIX ст. Преображенську церкву, в якій зберігаються мощі святої Пелагеї, що збудувала цю церкву. У 2007 році жителями села проведено ремонт храму, встановлено на церковному дворі хрест жертвам голодомору.

 
 Об’єкти для огляду:


 

Свято-Преображенська церква

1Спасо-Преображенська церква (Церква Преображення Господнього, Преображенська церква) (село Яблунівка) — сакральна споруда у селі Яблунівці Прилуцького району Чернігівської області. Входить до Ніжинської і Прилуцької Єпархії Української православної церкви (Московського патріархату). Перебуває на обліку як пам'ятка архітектури національного значення № 3518.

Церква мурована, квадратна у плані, з чотириколонними портиками тосканського ордеру з південного, східного та західного боків. По кутах — циліндричні, баштоподібні об'єми, у південно-східній частині — сходи, що ведуть на хори. Завершує споруду напівсферичний купол на круглому барабані.

Дзвіниця перебуває на обліку як пам'ятка архітектури національного значення № 3519. Дзвіниця — триярусна, мурована восьмигранна.

Церква збудована 1815 року коштом місцевої поміщиці Пелагеї Горленко (в дівоцтві — Іваненко).  Син Пелагеї – Георгій Горленко, який був губернаторським секретарем, розпочав будівництво нової кам’яної церкви, а Пелагея закінчила будівництво, про що свідчить документ Полтавської духовної консисторії від 6 вересня 1810 року за номером 2412. Пелагея Горленко писала: «Після смерті Георгія я закінчила будівництво Преображенської церкви. Покрила 5 куполів залізом, встановила великі позолочені кулі з хрестами, провела внутрішні та зовнішні штукатурні роботи, прикрасила церкву іконостасом і жертовником гарної роботи. Закупила велику гробницю у срібно позолоченій оправі з коштовними іконами та іншими церковними речами на суму 10 тисяч карбованців».


Нова Преображенська церква була освячена єпископом Полтавським Анатолієм 3 жовтня 1815 року. 25 вересня 1813 року Георгій Горленко писав Преосвященному Анатолію дозволити йому в новій церкві влаштувати на хорах з лівого боку престол в ім’я Архістратига Михаїла. Цей предільний престол був освячений 11 квітня 1816 року Пирятинським протоієреєм Михайлом Кудлаєвським.

Після освячення нової церкви Пелагея перенесла останки свого чоловіка Івана Горленка, які знаходилися у старій Михайлівській церкві, у сімейний склеп нової Преображенської церкви. В тому ж склепі була похована і сама Пелагея, коли відійшла до Господа. Три домовини, які знаходилося поряд із гробом раби Божої Пелагеї, були зруйновані часом, а поховання з нетлінним тілом будівничої залишилося незмінним.

Після закриття церкви безбожною владою в 1930 році, в ній поставили двигун і всі масла протікали у щілину підлоги прямо на домовину Пелагеї. Знайшлися й такі нехристі, які відкрили домовину, витягли тіло і тягали його по землі. Над чесними останками знущалися, прив’язували до дерева та лякали перехожих вночі, відірвали спочилій руку. Але богобоязнені люди не дали зовсім знищити тіло Пелагеї і знову помістили його в домовину. 1987 року віруючі села Яблунівка відкрили склеп з тілом Пелагеї і помістили його в раку, але районна влада заборонила виставляти святиню у церкві й вкотре віруючи вимушені були повернути останки в склеп.

У 1992 році сталася радісна подія для всіх жителів с. Яблунівка – з благословення Високопреосвященнішого митрополита Чернігівського і Ніжинського Антонія віруючі з благоговінням підняли нетлінні мощі раби Божої Пелагеї Горленко зі склепу та помістили їх серед церкви в раці, де вони перебувають до цього часу. Щороку, 21 жовтня, відбувається свято, на яке з’їжджається велика
кількість віруючих. Цього дня під час Богослужіння відкривається рака з чесними останками Пелагеї Горленко для поклоніння.

Люди звертаються до обраниці Божої з молитвою й отримують невидиму допомогу. Як відомо з народної мудрості, до порожнього колодязя люди не йдуть», а до раки з нетлінним тілом раби Божої Пелагеї постійно приходять люди з молитвою й отримують допомогу. З надією на промисел Божий будемо сподіватися, що колись наступить той день, коли Господу стане угодно прославити у лику святих Своїх рабу Божу Пелагею Горленко. 

Розроблено в рамках проекту «Freedom»